Чинний чемпіон канадського “Мастерса” Бен Шелтон поспілкувався з журналістами після перемоги над Зізу Бергсом у третьому колі змагань
– Як оціните сьогоднішній матч?
– Усе пройшло добре. Не можу сказати, що завжди виходиш на корт і очікуєш перемогти із рахунком 6:3, 6:2. Мені завжди здається, що протягом матчу обов’язково виникне якась проблема, складний момент чи важкий гейм, тому результат сьогодні був дуже хорошим, але не думаю, що рахунок повністю відображає те, як складався матч.
– Як ви вважаєте, те, що ви досить рано вилетіли з Вімблдону й перехід на хард розпочали вже у Вашингтоні, а не в Монреалі, допомагає вам на цьому турнірі?
– Так. Я і далеко проходив на Вімблдоні, і рано програвав там, але завжди після цього грав у Вашингтоні. Для мене це хороший тиждень, щоб розігратися, увійти в ритм і підготуватися. Думаю, три турніри перед US Open – це саме та кількість, яка мені потрібна.
– У соцмережах активно обговорювали вашу реакцію після матчу. Здавалося, що ви були не надто задоволені своєю подачею, хоча статистично все виглядало дуже добре.
– Ні. Я просто сказав, що можу подавати краще. Загалом усе було добре. Просто вважаю, що можу краще.
– 16 ейсів, жодної подвійної помилки – і ви все одно вважаєте, що можете краще?
– Вісім ейсів. Тож так, це значно нижче мого середнього показника. Сьогодні я добре подавав по зонах. На мою думку, я міг краще виконувати подачу зі слайсом. Пласка подача працювала дуже добре, і відсоток першої подачі теж був хорошим. Але, як я вже сказав, могло бути й краще, а могло бути й гірше.
– Після матчу, попри спеку, ви ще захотіли трохи потренуватися. Чому?
– Мені здається, іноді це корисно, особливо коли наступного дня у вас вихідний. Можна виконати більше роботи сьогодні, а завтра зробити день трохи легшим. Звісно, я все одно тренуватимуся. Але приємно одразу після матчу вийти на корт і попрацювати над кількома речами, поки тіло ще розігріте, а всі відчуття від гри свіжі в пам’яті.
– Вам подобається Монреаль?
– Так. Я люблю це місто.
– Це ваші перші дві перемоги поспіль на турнірі серії “Мастерс” цього року. Чим ви можете це пояснити?
– Божевілля.
– Так, справді.
– Цього року на “Мастерсах” у мене все складалося дуже дивно. Було непросто. Але на цих двох літніх турнірах я зазвичай виступаю добре. Мені здається, ті ранні поразки на турнірах Masters 1000 на початку року були радше випадковістю. І, зважаючи на те, як побудовані ці турніри, особливо хардові, не бачу причин, чому я не можу проходити тут далеко. На початку кар’єри мені було максимально непросто пристосуватися до того, що між матчами є день відпочинку. Але зараз я вже дуже комфортно почуваюся на таких турнірах і радий, що нарешті перервав цю невдалу серію, яка переслідувала мене цього року.
– Після перемоги на турнірі минулого року чи хотіли б ви створити тут у Канаді певну традицію успішних виступів?
– Думаю, це було б чудово. Мені здається, це один із найскладніших турнірів для того, щоб стабільно показувати хороший результат, тому що щороку змінюється місто проведення. Але для мене цей турнір дуже багато означає. Звісно, саме тут я здобув свій перший титул Masters 1000, тому він завжди буде особливим. Торік я пережив тут неймовірно крутий досвід, тож так, безумовно, хотів би й надалі добре виступати в Канаді.
– Зважаючи на те, що інші топсіяні вже вибули, чи відчуваєте ви, що вболівальники зараз підтримують вас ще сильніше, ніж, наприклад, на початку минулорічного турніру в Торонто?
– Ні, не сказав би. Думаю, підтримка приблизно така сама. Тут уболівальники зазвичай дуже добре мене підтримують. У Північній Америці так трапляється досить часто. Але я точно відчуваю тут багато любові, так само як і минулого року в Торонто.
– Можна запитати, хто така Тейлор?
– Так. Це маленька дівчинка, яка дуже любить мою дівчину. Вона хвора, у неї рак, і я познайомився з нею минулого тижня.
– У наступному матчі ви зіграєте проти Жуана Фонсеки. Чого очікуєте від цього протистояння?
– Фонсека більше грає пласкими ударами. Я грав і тренувався з ним. Він чудовий тенісист.
Про Автора
