П’ята ракетка світу Новак Джокович провів пресконференцію напередодні свого старту в Нью-Йорку. У першому колі він зіграє проти Маріано Навоне (№48 АТР)
– Новаку, ви досягли безлічі визначних рубежів. Що для вас означає зіграти на своєму 20-му US Open, адже до цієї позначки дійшли лише троє інших чоловіків?
– Очевидно, я дуже цим пишаюся. Знаєте, коли я був молодшим, одним із моїх головних завдань було забезпечити довголіття кар’єри. Хотілося мати тривалу кар’єру, отримати більше шансів на перемогу на турнірах Grand Slam і залишатися достатньо здоровим, щоб виступати якомога більше років. Тому приємно усвідомлювати, що я повернувся на турніри Grand Slam через 20 років поспіль. Я десь бачив цю статистику, здається, нас троє чи четверо, хто грав ще у 2006 році. Здається, це були Вавринка, Монфіс і, можливо, Чилич. Тож приємно ніби повернутися в минуле. І я навіть думаю, що на своєму першому US Open я грав саме проти Монфіса і це був п’ятисетовий матч. І ось ми тут, 20 років потому: ми обоє досі продовжуємо боротьбу й представляємо старше покоління.
US Open-2026. Дати, гравці, призові та все, що потрібно знати про останній у сезоні турнір Grand Slam– Я хотів би запитати вас про документальну стрічку про вас. Як вам було брати участь у цьому процесі і що ви відчули, коли побачили, як вашу історію розповіли в такому форматі?
– Так, я пишаюся можливістю представити світу свою історію і вперше зробити це в такому форматі. На те, щоб завершити й реалізувати цей проєкт, пішли роки. Але це був не незалежний проєкт, його створювали разом з Amazon Prime. Я вдячний їм за підтримку та готовність стати партнерами цього проєкту. А Джейсон, який був режисером «The Last Dance», очевидно, вже досяг великого успіху зі своїм документальним фільмом про Майкла [Джордана]. Тому було чудово, що він долучився до проєкту й погодився розповісти мою історію крізь власне бачення. Як я вже казав, для мене це був перший і водночас унікальний досвід. Особисто я вважаю, що це лише початок. Я хотів би глибше розкрити багато різних тем. Сподіваюся, інтерес і бажання дізнатися більше про різні аспекти моєї кар’єри лише зростатимуть. Судячи з того, що я чую й читаю, саме так і є. Тож я був би відкритий до того, щоб продовжити, можливо, у дещо іншому форматі, у вигляді серіалу, адже є дуже багато того, чим можна і що я хочу поділитися з публікою. Але в рамках 90-хвилинного фільму було справді складно вмістити все. Ми намагалися розповісти всю історію, але багато чого залишилося за кадром або в документальному фільмі цим моментам приділили зовсім мало часу. Тим не менш, перебуваючи фактично в епіцентрі цієї історії, мені складно бути об’єктивним, адже я, звісно, упереджений і суб’єктивний щодо неї. Тож відгуки й оцінки я залишу іншим. І поки що здебільшого чую позитивні відгуки, що дуже приємно. Приємно це чути. Але для мене це був незвичний досвід, адже я не звик до того, що вдома перебувають камери, поки ми з родиною просто живемо своїм звичайним життям. І коли хтось фактично стає частиною вашої сім’ї та ставить вам доволі особисті, глибокі запитання про психологічний стан і тому подібне – це було для мене певним викликом. Мені було непросто відкритися й створити для цього простір. Але я також зрозумів, що, мабуть, саме так найкраще розповідати історію – максимально автентично, і я це поважаю. Коли я дивлюся інші документальні фільми, мені завжди подобається бачити саме цю сиру, нерозказану, автентичну, справжню історію спортсмена або людини, яку намагаються показати.
– Я знаю, що протягом своєї кар’єри ви багато уваги приділяли довголіттю, вам вдавалося залишатися здоровим, гнучким і створювати для себе системи, які працюють саме для вашого організму. А зараз у спорті ми бачимо набагато більше травм, які трапляються дедалі частіше. І багато говорять про календар. Чи думали ви коли-небудь поділитися своїми методами або навіть поспілкуватися з іншими спортсменами про те, що ви робили, аби запобігати травмам, і, можливо, допомогти їм?
– Я вже багато років роблю це безпосередньо зі спортсменами. Я навмисно кажу «спортсменами», тому що до мене звертаються представники різних видів спорту, і я досі підтримую з ними зв’язок. Не буду називати імен через міркування конфіденційності та поваги, але я роблю це вже багато років. Безумовно. Знаєте, я не лише ділюся власним досвідом, а й сам звертаюся до інших за порадами, рекомендаціями, просто спілкуюся з іншими спортсменами, тому що вважаю, що завжди можна чогось навчитися. У мене загалом такий відкритий підхід. Я завжди можу чогось навчитися, особливо у людей, які мислять так само, як я, або працюють у тій самій індустрії й переживають схожий досвід. А якщо говорити про те, щоб ділитися цим більш системно через різні формати, можливо, медіа, книгу чи щось подібне, – так, безумовно. Ми над цим працюємо. Тож найближчим часом це має з’явитися.
– Цього сезону ви поки що зіграли буквально декілька турнірів. На кількох, якщо не брати до уваги Grand Slam, ви, можливо, не проходили так далеко, як хотіли. Але водночас вам усе одно вдалося досягти чималих успіхів. Як ви оцінюєте свої виступи на турнірах Grand Slam цього сезону? Чи відчуваєте ви, що на цьому етапі кар’єри це вже не так сильно має значення? Наприклад, рання поразка, як минулого тижня в Цинциннаті? Яка ваша думка з цього приводу?
– Якщо чесно, я ніде не люблю програвати на ранніх стадіях. Але це дало мені час найкращим чином підготуватися до US Open. У мене було майже кілька тижнів, фактично два тижні, щоб по-справжньому потренуватися й привести тіло та розум у правильний стан, підготуватися до того, що чекає попереду. Тож побачимо. Якщо ви запитаєте мене, чи готовий я, то відчуваю, що готовий настільки, наскільки це взагалі можливо. Але тренування – це одне, а вийти на корт стадіону Артура Еша й зіграти матч до трьох виграних сетів – зовсім інше. На тренуваннях ви зазвичай не граєте до трьох виграних сетів. Тож подивимося. Подивимося, як усе складеться. Для мене, особливо останніми роками, стартові матчі завжди досить складні. Тому сподіваюся, що зможу подолати першу перешкоду й далі розвивати свій виступ.
– Цього року багато гравців завершують кар’єру. Серед них я хотів би запитати про азійську зірку Кея Нішікорі. Розкажіть, будь ласка, що ви думаєте про його теніс, яке у вас враження від нього як від гравця чи від його особистості?
– Я вже багато разів казав у минулому, що Кей – один із найталановитіших гравців, проти яких я коли-небудь грав і яких бачив на корті. Неймовірна робота ніг. Він настільки швидкий, настільки комфортно почувається під час агресивної гри та гри близько до задньої лінії. Він однаково швидко, якісно й точно грає на всіх покриттях. І проти нього було дуже складно грати. Просто прикро, що протягом кар’єри він так багато страждав від травм. Я впевнений, що він досяг би ще більшого, якби був трохи здоровішим протягом своєї кар’єри. Тож бажаю йому всього найкращого після завершення кар’єри. Очевидно, він увійшов в історію японського тенісу та японського спорту загалом. І він, його родина та всі, хто його оточує, мають пишатися всім, чого він досяг.
Про Автора
