Десята ракетка світу і фіналіст американського “мейджора” у сезоні-2024 Тейлор Фрітц поспілкувався з пресою напередодні старту турніру
– Тейлоре, ви один із найсильніших гравців на подачі у турі. Мені цікаво, чи звертаєте ви увагу на якісь показники, окрім ейсів і швидкості подачі? І чи є якась статистика, яку ви хотіли б, щоб уболівальники краще розуміли, аби усвідомлювати, що саме ви робите під час подачі?
– Так. Я взагалі не думаю, що швидкість має аж таке велике значення. Особливо якщо йдеться про середню швидкість. Я вважаю, що середня швидкість – один із найгірших показників. Моя середня швидкість була б набагато вищою, якби я на кожній подачі просто бив плоско в «Т» із правого квадрата. Але коли я подаю назовні, то навмисно зменшую швидкість і, мабуть, використовую саме цю подачу частіше за будь-яку іншу. Тож очевидно, що через це моя середня швидкість буде нижчою. Тому я вважаю, що найважливіший показник – це розміщення подачі. Якщо швидкість подачі не надто низька, то саме її розміщення, мабуть, є найважливішим фактором. Не так давно я бачив один статистичний розбір. Здається, там говорилося, що за точністю розміщення подачі найкращим був Брендон Накашима, а другим – я. І, якщо чесно, це для мене звучить цілком логічно. У Брендона просто неймовірна подача.
– Роджер Федерер завтра увійде до Зали слави. Кілька днів тому він сидів тут і говорив, що йому трохи шкода, що він не мав можливості зіграти проти наступного покоління: Алькараса, Сіннера тощо. Як ви думаєте, молоді, зовсім юні гравці усвідомлюють, наскільки великою фігурою він був і яку спадщину залишив після себе, враховуючи, що після його завершення кар’єри минуло вже п’ять років?
– Я думаю, що так. Мені складно про це судити, тому що я не належу до цієї вікової групи. Я належу до покоління, яке виросло разом із ним, і коли я починав грати, він ще певний час виступав. Тож мені важко сказати, але я припускаю, що так.
– Здається, раніше ви називали себе спеціалістом із міксту. Тож хотів би почути вашу думку про те, що сталося на цьому турнірі. І так, ви там ненадовго затрималися.
– Так. Я справді певною мірою спеціаліст із міксту. У мене три титули на турнірі Tie Break Tens, але, звісно, це розчаровує. Я першим скажу: у матчі з Джессікою вся відповідальність на мені. Джесс, вибач. Я не можу виходити на корт і двічі віддавати свою подачу в міксті. Це справді, справді неприпустимо. Тож я не думаю, що зіграв настільки погано. Просто це був не найкращий матч у плані подачі. А в такому форматі міксту все дуже залежить від цього: якщо ти віддаєш свою подачу, то фактично втрачаєш сет. Усе відбувається дуже швидко, адже сет складається лише з чотирьох геймів. Тож так, це було на моїй совісті. Я справді був дуже рішуче налаштований. Думаю, це для мене досить… досить сумно. У мене вже два вильоти в першому колі міксту на US Open.
– Тейлоре, звісно, у дитинстві ви мріяли опинитися на такій великій арені, як ця, у фіналі. Мені цікаво: якщо повернутися до того фіналу, коли того дня ви вийшли на корт проти Янніка, чи було це саме так, як ви уявляли? Ви нервували більше, ніж очікували? Які відчуття у вас були, коли ви вийшли на корт у тому фіналі?
– Не зовсім так, як я уявляв, тому що я думав, що виграю. Тож у моїй голові все мало завершитися трохи інакше. Але так, я вже не раз чув своє ім’я й виходив на корт на великих аренах, на всіх цих великих кортах. Зазвичай це не викликає в мене якихось особливих відчуттів. Звісно, це круто, але не здається чимось новим. Але того дня, коли оголосили моє ім’я і я вийшов на корт – це був один із найкращих моментів, одне з найкрутіших відчуттів у моєму житті. Просто неймовірне відчуття – вийти на корт Артура Еша, щоб зіграти за титул US Open. Але ні, не думаю, що нервував набагато сильніше, ніж очікував. Звісно, певне хвилювання було, але коли ти доходиш так далеко на турнірі, вже зіграв стільки матчів, у тебе з’являється певний рівень упевненості. Ти розумієш, що немає причин так сильно нервувати, тому що, найімовірніше, ти просто зіграєш у свій нормальний теніс.
US Open-2026. Дати, гравці, призові та все, що потрібно знати про останній у сезоні турнір Grand Slam– Тейлоре, не знаю, чи ви бачили, що мама Коко написала щодо прохань про квитки. Оскільки теніс став трохи популярнішим у масовій культурі, чи отримуєте ви з року в рік дедалі більше прохань щодо квитків? І чи є якийсь турнір, який може зрівнятися з US Open за кількістю людей, які запитують вас, чи можуть прийти подивитися матчі?
– Здається, так, я бачив. На великих турнірах – однозначно. Це… це багато. І, звісно, усі ці прохання надходять. Це одна з тих речей, коли хотілося б, щоб хтось інший міг зробити це за тебе. Але зрештою саме я вирішую, хто отримає квитки. Тож як гравцеві мені доводиться з цим мати справу, і це дратує, тому що в тебе є й інші справи. Але так, думаю, Вімблдон – це ще один турнір, де отримуєш дуже багато таких прохань. Мені здається, там мене теж дуже багато людей просять про квитки. Можливо, просто на Вімблдоні іноді все трохи складніше через обмежену кількість квитків. Тож це непросто. Але так, я впевнений, що протягом наступних кількох днів кількість таких прохань почне стрімко зростати. Тож мені доведеться бути готовим із цим розібратися.
– А скільки в середньому ви отримуєте таких прохань? Якщо взагалі можна говорити про якийсь звичайний діапазон.
– Річ у тім, що я взагалі не знаю, скільки людей звертаються до моїх тренерів, агента чи безпосередньо до мене. Особисто мене, мабуть, просять приблизно 40-50 квитків. Тому що, скажімо, щонайменше 15-20 людей, імовірно, звернуться до мене й попросять по кілька квитків: від двох до шести. Тож… Я відповідаю людям, які справді мають підстави просити мене про квитки. А тим, хто мав би краще розуміти ситуацію, я не відповідаю.
– Хотів би почути вашу думку про те, що Карлос намагається зробити тут. Я розумію, що ви не можете говорити про його травму та труднощі, з якими він зіткнувся, але якщо говорити загалом: як ви ставитеся до його рішення зіграти на US Open, виснажливому турнірі у форматі до трьох виграних сетів, після чотирьох місяців без офіційних матчів?
– Думаю, моя відповідь вас, мабуть, здивує, тому що… А що йому ще робити? Якщо він вважає, що достатньо здоровий, щоб грати, то чому б і не грати? Саме так я це бачу. Зробити це, звісно, непросто. Але якщо тобі вдається пройти перші кілька раундів, ти починаєш почуватись набагато краще. Ти входиш у необхідний ігровий ритм, набуваєш упевненості. І тоді немає жодних причин, чому він не міг би набрати форму й провести дуже сильний турнір. Зрештою, хто знає. Але якщо ти почуваєшся здоровим, то чому б не спробувати? Що найгірше може статися? Програєш. На мою думку, не зіграти на турнірі – це, по суті, теж програти.
– Я бачив, що вчора ви взяли участь в іншому ракетковому виді спорту, піклболі, на турнірі New York Gladiator Iron. Як думаєте, чи може колись цей вид спорту дорости до рівня, коли матиме власний тур ATP, телевізійні мережі транслюватимуть його, чи це все ж таки залишиться просто розвагою?
– Я думав, що це вже відбувається. Так. Якщо чесно, я не впевнений. Я не надто добре стежу за світом піклболу. Тож насправді не знаю. Чи вчора я добре провів час? Так. Було весело, справді дуже весело.
У першому колі Відкритого чемпіонату США Тейлор Фріц зіграє проти свого співвітчизника Дарвіна Бланча.
Про Автора
